Lyubov Yakimchuk / When the War Was Over / Translated by Oksana Maksymchuk

Photo: Alina Ruda, The Ukrainians

You can read the English translation below:

Оригінали віршів українською — нижче на цій сторінці.

Anti-Aircraft Defense

the winged ones and the ballistic ones fly
piercing the snow-bearing clouds
wiping out the birds on their way
aiming straight for the buildings
where someone is making their first morning coffee
where the houseplants on windowsills stand at attention
catching the light filtering from the outside
to survive this winter, endless like the war

the winged ones and the ballistic ones fly
into buildings where insects hide away in the walls
sluggish like children under the blankets
not heading down to shelter
in a cellar or a subway station
where the arms of entrances are always kept open

ten minutes until contact
six
three
then an explosion up above
winsome and joyful
it is —
AAD!
AAD!
AAD!

shooting down enemy rockets
for what are they doing destroying us —
ants, cats, and people
birds and plants?

what the hell?

and the children wrapping themselves in blankets
the adults with pots overflowing with boiling coffee
cats and dogs who missed their chance to breakfast
before being led to a shelter
plants that nobody tried to save —
all who’re left alive — are alive like never before

we’re here, do you hear us? here!
we’re still producing oxygen
or carbon dioxide
growing or growing angry
purring anxiously
pushing through the darkness, like cats
turning in the direction of light, like plants
we keep on hating and loving

January 26, 2023,

Kyiv

When the War Was Over

feast on the bread made from the grain
that grew under the sky
riddled with rockets
here for you are mussels and fish
that shared a sea with the military ships
here’s wine harvested in 2022
vines tied up, trellised under artillery fire
while the enemy tied up our innocents

and these children running around — they’ve been raised
without electricity, in damp bomb shelters of high-rises and schools
do not speak in cliches like “children are our flowers”
for the houseplants had all died in the winter nights
with no heat, no light, and no care
while these children were learning to grow
in the hallways and bathtubs
under the concrete, in the depths

when it was over
we gathered in the streets
and exchanged stories of what it was like
to live in a country
rocketed and droned
to live in a country
unelectrified, waterless
to return to the store twice, thrice
to catch a time when there’s no air raid
to return to a hairdresser
for a haircut that could not be completed
during a sudden blackout

what it was like, surviving only on hope
that one day we’d be rid of the enemy
and embrace each of our friends

thus we gathered and drank the tart bitter wine
keeping an eye on the children
so that they wouldn’t wander off
into a grove that might explode

November 22, 2022

Kyiv

The Shaft of the French Language

in our French class the teacher began to burr
“say the word shakhta” – she asked
shakhta – I said
remembering the terricones, visible from our yard
and my dad, his eyes painted
with coal dust

no, she replied, not quite
put all your soul into it
so that inside the shaft instead of the Ukrainian “KH”
you would find the French “R”
be severe, like the Donbas wind
breath in and blow the air out with a force
sha-R-ta! sha-R-ta!
you see?

we sat at our wooden desks
and stretched out the flying banners of lungs
pure, still innocent of the coal dust
and again and again, we failed
couldn’t cough up a single R
through the layers of our bodies
couldn’t drill a proper French shaft
only a Ukrainian one

so I carried this shaft back home
asked my father to utter it, French-style
with a lengthy excursion into the Donbas wind and the passion
adding some inspiring phrases about the banner
and he uttered, simply and easily: sha-R-ta
and I said after him: sha-R-ta
like an experienced coal miner
or a mineress
in my new French-Ukrainian I’d say sha-R-ta-R-ka

our teacher of French had emigrated
I grew up and went far away from the mines
but in French speech I still sense
the rasping of the Donbas wind
and remember its scent
which I’d now call remarquable
fragrant, yet prickly
like an “r” in that shaft of
the foreign language

September 5, 2021,

Severodonetsk

Translated from Ukrainian by Oksana Maksymchuk

протиповітряна оборона

летять крилаті і балістичні
прошпигують снігові хмари
розмазують на своєму шляху птахів
прямують просто в будинки
де хтось готує першу ранкову каву
де кімнатні рослини вистроїлися на підвіконнях
виловлюють світло з двору
щоб пережити цю довгу, як зиму

летять крилаті і балістичні
в будівлі, де зачаїлись у стінах комахи
позасинали, як діти під ковдрами
та не спускаються в укриття
у підвали чи сховки метро
де тримають обійми входів завжди розкритими

ще десять хвилин
шість
три
а потім вибух вгорі
вабливий і радісний
це —
ППО!
ППО!
ППО!

збиває російські ракети
бо якого чорта знищувати нас —
мурашок, котів і людей
птахів і рослин?

якого милого?

і діти, що кутаються в ковдри
дорослі, в яких збігла ранкова кава
коти і собаки, що не встигли поїсти
перед виходом в укриття
рослини, яких ніхто не пробував рятувати —
усі, хто живі, живі, як ніколи

ми тут, чуєте? тут!
продовжуємо виробляти кисень
або вуглекислий газ
рости чи злитись
муркотіти нервово
продиратись крізь темряву, як коти
рухатись у бік світла, як рослини
любити й ненавидіти

26 січня 2023,

Київ

коли вона скінчилась

їжте хліб із зерна
що під небом росло
прошитим ракетами
ось тут риба і мідії
які плавали в морі одному із воєнними кораблями
ось вино врожаю 2022-го —
виноград цей підв’язували під час обстрілів
поки руки нашим невинним зв’язували вороги

поряд бігають діти, які росли без електрики
виростали в сирих укриттях висоток та шкіл
і не треба цих пафосних фраз, що діти — це квіти
бо кімнатні рослини загинули вечорами зимовими
без тепла, без світла, без догляду
наші ж діти навчились рости під бетоном, на глибині
навчилися жити в коридорах і ваннах

як скінчилась вона
ми зібрались на вулицях
розповідали одне одному
як то жити було в країні
яку ракетили й дронили
як то жити було в країні
безелектричній, безводій:
повертатися в магазин тричі
щоб застати час без тривог
приходити в перукарню двічі
другий раз, щоб достригтися
коли дали електрику

як то жити було лише вірою
що ворогів уб’ємо до одного
а кожного з друзів обіймемо

ми зібрались та пили терпке вино
часом озиралися та гукали дітей
щоб не відходили надто далеко
особливо в посадку

22.12.2022,

Київ

шахта французької мови

на уроці французької вчителька навчала гаркавити:
— скажіть слово шахта, — просила вона
— шахта, — казала я
згадуючи терикони, що видно з нашого двору
свого тата з очима, нафарбованими
вугільним пилом

— ні, — казала вона, — дещо не так
вкладіть усю свою пристрасть
щоб всередині шахти замість українського “х”
з’явився французький “r”
будьте суворими, як донбаський вітер
наберіть повітря й одразу дмухніть надсадно
ша[R]та! ша[R]та! от бачите?

ми сиділи за дерев’яними партами
розправляли леткий прапор легень
на якому ще не було вугільного пилу
і знову нічого не виходило
жодної “r” ми так і не відкашляли
не вибурили із пластів
своїх організмів
жодної французької шахти
лише українську

я принесла цю шахту додому
і попросила тата сказати її по-французьки
пояснивши детально про донбаський вітер та пристрасть
додала ще про прапор — уже від себе
і він просто й легко вимовив: ша[R]та
а я повторила ша[R]та
як досвідчений шахтар
чи то шахтарка
я сказала б ша[R]та[R]ка

вчителька французької емігрувала
я виросла і поїхала далеко від шахт
але щоразу чую у французьких словах
шум донбаського вітру
і згадую, що цей вітер пахне
дуже навіть remarquable
запашний, хоч і колючий
як французький «r»
як та шахта
французької мови

5 вересня 2021,

Сєвєродонецьк

Lyubov Yakimchuk is an award-winning young Ukrainian poet, as well as a screenwriter and journalist (b.1985), Yakimchuk is the author of several full-length poetry collections, including Iak Moda (Like Fashion, 2009) and Abrykosy Donbasu (Apricots of Donbas, 2015), and the film script for “Slovo” House: Unfinished Novel (2021), about Ukrainian artists persecuted by the totalitarian system against the backdrop of the Holodomor famine. Her writing has appeared in European and American magazines and has been translated into more than twenty languages. At the 2022 Grammy Awards, she performed her poem “Prayer” in English as part of John Legend’s performance of his song “Free.”

Yakimchuk has been personally affected by war: she lost her family home in the small town of Pervomaisk in Luhansk region, which borders Russia, and which Russian military forces occupied in 2014. Starting from her collection Apricots of Donbas to her latest work, her poetry embodies the story of a woman facing life’s changing traumatic situation for her family, her hometown, and her country. Yakimchuk’s poetry is versatile, often based on wordplay, combining both artistic subtlety and factual war-reporting style. Critics point out that playfulness in the face of catastrophe is a distinctive feature of Yakimchuk’s voice, evoking the legacy of the Ukrainian Futurists of the 1920s. Her poems are not just about the experience of war, but about identity reassembling, appealing to historical memory and attempts at its rebuilding.

Oksana Maksymchuk is a bilingual Ukrainian-American poet, scholar, and literary translator. Her poetry appeared in AGNI, The Irish Times, The Paris Review, The Poetry Review, and other journals. In the Ukrainian, she is the author of poetry collections Xenia and Lovy and a recipient of Bohdan-Ihor Antonych and Smoloskyp prizes, two of Ukraine’s top awards for younger poets. With Max Rosochinsky, she co-edited Words for War: New Poems from Ukraine, an award-winning anthology of contemporary poetry. Oksana won first place in the Richmond Lattimore and Joseph Brodsky-Stephen Spender translation competitions and was awarded a National Endowments for the Arts Translation Fellowship. She is the co-translator of Apricots of Donbas by Lyuba Yakimchuk; and The Voices of Babyn Yar by Marianna Kiyanovska. Oksana holds a PhD in philosophy from Northwestern University. Based in Lviv, Ukraine, she currently resides in Poland.