Photo: Alina Ruda, The Ukrainians
You can read the Norwegian and English translations below:
Оригінали віршів українською — нижче на цій сторінці.
Luftvernforsvar
de bevingede og de ballistiske flyr
gjennomborer snøfylte skyer
utrydder fugler på sin vei
sikter rett mot bygningene
hvor noen lager den første morgenkaffen
hvor stueplanter i vinduskarmene
fanger lyset fra utsiden
for å overleve denne vinteren, uendelig som krigen
de bevingede og de ballistiske flyr
inn i bygninger hvor insekter gjemmer seg i veggene
sløve som barn under tepper
ikke på vei ned til ly
i kjellere eller T-banestasjoner
der innganger alltid holdes åpne
ti minutter til
seks
tre
og så en eksplosjon
tiltrekkende og gledelig
Det er –
Luftvern!
Luftvern!
Luftvern!
skyter ned russiske raketter
hvorfor i helvete ødelegger de oss –
maur, katter og mennesker
fugler og planter?
hva faen?
og barna pakker seg inn i tepper
voksne har gått tom for morgenkaffe
katter og hunder gikk glipp av frokost
innen de føres til et gjemmested
planter som ingen prøvde å redde —
alle som ennå er i live – lever som aldri før
vi er her, hører du oss? her!
vi produserer fremdeles oksygen
eller karbondioksid
vokser og sinnet vokser
spinner nervøst
presser oss gjennom mørket som katter
snur oss mot lyset som planter
vi fortsetter å hate og elske
Januar 26, 2023,
Kyiv
Da det var over
nyt det grove brødet
som vokste under himmelen
gjennomhullet med raketter
her har du blåskjell og fisk
som delte havet med krigsskipene
her har du vin høstet i 2022
vinstokkene ble bundet opp under avskallingen
mens våre uskyldiges hender ble bundet av fienden
og barna løper rundt – de har vokst opp
uten strøm, i fuktige tilfluktsrom i høyhus og skoler
ikke snakk i klisjeer som «barna er våre blomster»
for stueplantene døde alle om vinteren
uten varme, uten lys, uten omsorg
mens barna lærte å vokse under betong
i korridorer og badekar lærte de å leve, i dypet
da det var over
samlet vi oss i gatene
fortalte hverandre
hvordan det var å bo i et land
med raketter og droner
å bo i et land
uten strøm, uten vann
å måtte gå tilbake til butikken to ganger, tre ganger
for å unngå luftangrep
å måtte gå tilbake til frisøren
for en hårklipp som aldri ble fullført
under et plutselig strømavbrudd
hvordan det var å overleve bare med håp
om at vi en dag ville bli kvitt fienden
og omfavner hver av våre venner
slik samlet vi oss og drakk den bitre vinen
holdt øye med barna
slik at de ikke skulle vandre avgårde
mot et skogholt som kunne eksplodere
November 22, 2022
Kyiv
Det franske språkets sjakt
i franskklassen begynte læreren å mumle
«si ordet sjakt» – spurte hun
sjakt – sa jeg
tenkte på avfallshaugen med kull synlig fra hagen vår
og min far, øynene hans sminket
med kullstøv
nei, svarte hun, noe er ikke helt slik
legg hele din sjel i det
slik at du inne i sjakten, i stedet for det ukrainske «KH»
finner den franske «R»
vær hard som Donbas-vinden
pust inn og blås luften ut med en kraft
sha-R-ta! sha-R-ta!
forstår du?
vi satt ved trepultene
og strakk ut lungenes flygende flagg
fortsatt uten kullstøvet
og igjen og igjen mislyktes vi
kunne ikke hoste opp en eneste R
gjennom lagene i kroppen vår
kunne ikke bore en skikkelig fransk sjakt
bare en ukrainsk
så jeg tok med meg denne sjakten hjem
spurte min far om å si det, fransk stil
forklarte i detalj om Donbas vind og lidenskap
la til noen inspirerende fraser om flagg
og han uttalte, enkelt og fint: sha-R-t
og jeg sa etter ham: sha-R-t
som en erfaren gruvearbeider
eller en gruvekvinne
på mitt nye fransk-ukrainske ville jeg si sha-R-ta-R-ka
fransklæreren emigrerte
jeg vokste opp og dro langt bort fra gruvene
men hver gang jeg hører lyden av Donbas-vinden
i franske ord
husker jeg at denne vinden lukter
bemerkelsesverdig
velluktende, men stikkende
som en «r»
i det franske språkets sjakt
September 5, 2021,
Severodonetsk
Takk til Ariel Rosé for gjendiktning og Den norske Forfatterforening for honorarstøtte!
//
Anti-Aircraft Defense
the winged ones and the ballistic ones fly
piercing the snow-bearing clouds
wiping out the birds on their way
aiming straight for the buildings
where someone is making their first morning coffee
where the houseplants on windowsills stand at attention
catching the light filtering from the outside
to survive this winter, endless like the war
the winged ones and the ballistic ones fly
into buildings where insects hide away in the walls
sluggish like children under the blankets
not heading down to shelter
in a cellar or a subway station
where the arms of entrances are always kept open
ten minutes until contact
six
three
then an explosion up above
winsome and joyful
it is —
AAD!
AAD!
AAD!
shooting down enemy rockets
for what are they doing destroying us —
ants, cats, and people
birds and plants?
what the hell?
and the children wrapping themselves in blankets
the adults with pots overflowing with boiling coffee
cats and dogs who missed their chance to breakfast
before being led to a shelter
plants that nobody tried to save —
all who’re left alive — are alive like never before
we’re here, do you hear us? here!
we’re still producing oxygen
or carbon dioxide
growing or growing angry
purring anxiously
pushing through the darkness, like cats
turning in the direction of light, like plants
we keep on hating and loving
January 26, 2023,
Kyiv
When the War Was Over
feast on the bread made from the grain
that grew under the sky
riddled with rockets
here for you are mussels and fish
that shared a sea with the military ships
here’s wine harvested in 2022
vines tied up, trellised under artillery fire
while the enemy tied up our innocents
and these children running around — they’ve been raised
without electricity, in damp bomb shelters of high-rises and schools
do not speak in cliches like “children are our flowers”
for the houseplants had all died in the winter nights
with no heat, no light, and no care
while these children were learning to grow
in the hallways and bathtubs
under the concrete, in the depths
when it was over
we gathered in the streets
and exchanged stories of what it was like
to live in a country
rocketed and droned
to live in a country
unelectrified, waterless
to return to the store twice, thrice
to catch a time when there’s no air raid
to return to a hairdresser
for a haircut that could not be completed
during a sudden blackout
what it was like, surviving only on hope
that one day we’d be rid of the enemy
and embrace each of our friends
thus we gathered and drank the tart bitter wine
keeping an eye on the children
so that they wouldn’t wander off
into a grove that might explode
November 22, 2022
Kyiv
The Shaft of the French Language
in our French class the teacher began to burr
“say the word shakhta” – she asked
shakhta – I said
remembering the terricones, visible from our yard
and my dad, his eyes painted
with coal dust
no, she replied, not quite
put all your soul into it
so that inside the shaft instead of the Ukrainian “KH”
you would find the French “R”
be severe, like the Donbas wind
breath in and blow the air out with a force
sha-R-ta! sha-R-ta!
you see?
we sat at our wooden desks
and stretched out the flying banners of lungs
pure, still innocent of the coal dust
and again and again, we failed
couldn’t cough up a single R
through the layers of our bodies
couldn’t drill a proper French shaft
only a Ukrainian one
so I carried this shaft back home
asked my father to utter it, French-style
with a lengthy excursion into the Donbas wind and the passion
adding some inspiring phrases about the banner
and he uttered, simply and easily: sha-R-ta
and I said after him: sha-R-ta
like an experienced coal miner
or a mineress
in my new French-Ukrainian I’d say sha-R-ta-R-ka
our teacher of French had emigrated
I grew up and went far away from the mines
but in French speech I still sense
the rasping of the Donbas wind
and remember its scent
which I’d now call remarquable
fragrant, yet prickly
like an “r” in that shaft of
the foreign language
September 5, 2021,
Severodonetsk
Translated by Oksana Maksymchuk
//
протиповітряна оборона
летять крилаті і балістичні
прошпигують снігові хмари
розмазують на своєму шляху птахів
прямують просто в будинки
де хтось готує першу ранкову каву
де кімнатні рослини вистроїлися на підвіконнях
виловлюють світло з двору
щоб пережити цю довгу, як зиму
летять крилаті і балістичні
в будівлі, де зачаїлись у стінах комахи
позасинали, як діти під ковдрами
та не спускаються в укриття
у підвали чи сховки метро
де тримають обійми входів завжди розкритими
ще десять хвилин
шість
три
а потім вибух вгорі
вабливий і радісний
це —
ППО!
ППО!
ППО!
збиває російські ракети
бо якого чорта знищувати нас —
мурашок, котів і людей
птахів і рослин?
якого милого?
і діти, що кутаються в ковдри
дорослі, в яких збігла ранкова кава
коти і собаки, що не встигли поїсти
перед виходом в укриття
рослини, яких ніхто не пробував рятувати —
усі, хто живі, живі, як ніколи
ми тут, чуєте? тут!
продовжуємо виробляти кисень
або вуглекислий газ
рости чи злитись
муркотіти нервово
продиратись крізь темряву, як коти
рухатись у бік світла, як рослини
любити й ненавидіти
26 січня 2023,
Київ
коли вона скінчилась
їжте хліб із зерна
що під небом росло
прошитим ракетами
ось тут риба і мідії
які плавали в морі одному із воєнними кораблями
ось вино врожаю 2022-го —
виноград цей підв’язували під час обстрілів
поки руки нашим невинним зв’язували вороги
поряд бігають діти, які росли без електрики
виростали в сирих укриттях висоток та шкіл
і не треба цих пафосних фраз, що діти — це квіти
бо кімнатні рослини загинули вечорами зимовими
без тепла, без світла, без догляду
наші ж діти навчились рости під бетоном, на глибині
навчилися жити в коридорах і ваннах
як скінчилась вона
ми зібрались на вулицях
розповідали одне одному
як то жити було в країні
яку ракетили й дронили
як то жити було в країні
безелектричній, безводій:
повертатися в магазин тричі
щоб застати час без тривог
приходити в перукарню двічі
другий раз, щоб достригтися
коли дали електрику
як то жити було лише вірою
що ворогів уб’ємо до одного
а кожного з друзів обіймемо
ми зібрались та пили терпке вино
часом озиралися та гукали дітей
щоб не відходили надто далеко
особливо в посадку
22.12.2022,
Київ
шахта французької мови
на уроці французької вчителька навчала гаркавити:
— скажіть слово шахта, — просила вона
— шахта, — казала я
згадуючи терикони, що видно з нашого двору
свого тата з очима, нафарбованими
вугільним пилом
— ні, — казала вона, — дещо не так
вкладіть усю свою пристрасть
щоб всередині шахти замість українського “х”
з’явився французький “r”
будьте суворими, як донбаський вітер
наберіть повітря й одразу дмухніть надсадно
ша[R]та! ша[R]та! от бачите?
ми сиділи за дерев’яними партами
розправляли леткий прапор легень
на якому ще не було вугільного пилу
і знову нічого не виходило
жодної “r” ми так і не відкашляли
не вибурили із пластів
своїх організмів
жодної французької шахти
лише українську
я принесла цю шахту додому
і попросила тата сказати її по-французьки
пояснивши детально про донбаський вітер та пристрасть
додала ще про прапор — уже від себе
і він просто й легко вимовив: ша[R]та
а я повторила ша[R]та
як досвідчений шахтар
чи то шахтарка
я сказала б ша[R]та[R]ка
вчителька французької емігрувала
я виросла і поїхала далеко від шахт
але щоразу чую у французьких словах
шум донбаського вітру
і згадую, що цей вітер пахне
дуже навіть remarquable
запашний, хоч і колючий
як французький «r»
як та шахта
французької мови
5 вересня 2021,
Сєвєродонецьк
Lyuba Yakimchuk is an award-winning young Ukrainian poet, as well as a screenwriter and journalist (b.1985), Yakimchuk is the author of several full-length poetry collections, including Iak Moda (Like Fashion, 2009) and Abrykosy Donbasu (Apricots of Donbas, 2015), and the film script for “Slovo” House: Unfinished Novel (2021), about Ukrainian artists persecuted by the totalitarian system against the backdrop of the Holodomor famine. Her writing has appeared in European and American magazines and has been translated into more than twenty languages. At the 2022 Grammy Awards, she performed her poem “Prayer” in English as part of John Legend’s performance of his song “Free.”
Yakimchuk has been personally affected by war: she lost her family home in the small town of Pervomaisk in Luhansk region, which borders Russia, and which Russian military forces occupied in 2014. Starting from her collection Apricots of Donbas to her latest work, her poetry embodies the story of a woman facing life’s changing traumatic situation for her family, her hometown, and her country. Yakimchuk’s poetry is versatile, often based on wordplay, combining both artistic subtlety and factual war-reporting style. Critics point out that playfulness in the face of catastrophe is a distinctive feature of Yakimchuk’s voice, evoking the legacy of the Ukrainian Futurists of the 1920s. Her poems are not just about the experience of war, but about identity reassembling, appealing to historical memory and attempts at its rebuilding.
/
Photo: Valdis Jansons
ariel rosé is a poet, essayist, translator, illustrator, activist; author of a book of poems with illustrations published under the name Alicja Rosé Północ. Przypowieści, Znak 2019 (North. Parables) and morze nocą jest mięśniem serca, PIW 2022 (the sea at night is a muscle of the heart). They received several awards and nominations both for their poetry and illustrations. They translate poetry and essays from Spanish, Italian, French, English, Norwegian to Polish and from Polish to English and Norwegian. At the moment, they co-create an international project Both Sides of the Border Face East with Eastern/Central Europe in focus, and with the patronage of Marci Shore. The project is supported by the Fondation Jan Michalski and Borderland Foundation. This year’s edition is dedicated to the war in Ukraine.
/ Thanks to Aina Villanger for proofreading the Norwegian version of this translation.
/
Oksana Maksymchuk is a bilingual Ukrainian-American poet, scholar, and literary translator. Her poetry appeared in AGNI, The Irish Times, The Paris Review, The Poetry Review, and other journals. In the Ukrainian, she is the author of poetry collections Xenia and Lovy and a recipient of Bohdan-Ihor Antonych and Smoloskyp prizes, two of Ukraine’s top awards for younger poets. With Max Rosochinsky, she co-edited Words for War: New Poems from Ukraine, an award-winning anthology of contemporary poetry. Oksana won first place in the Richmond Lattimore and Joseph Brodsky-Stephen Spender translation competitions and was awarded a National Endowments for the Arts Translation Fellowship. She is the co-translator of Apricots of Donbas by Lyuba Yakimchuk; and The Voices of Babyn Yar by Marianna Kiyanovska. Oksana holds a PhD in philosophy from Northwestern University. Based in Lviv, Ukraine, she currently resides in Poland.
/
Published with funding from the Fritt Ord Foundation, Kulturrådet and Bergesenstiftelsen.
KLIMAAKSJON / NORWEGIAN WRITERS´ CLIMATE CAMPAIGN // NWCC 