Iryna Shuvalova / INGEN PLANER OM Å BLI  // ІРИНА ШУВАЛОВА НЕ МАЮЧИ НАМІРУ ЗОСТАТИСЯ

hjem

på   en   barnetegning

river en veldig vind smil

lue trygghet

hud

vekk fra verden

alt rykkes bort

bare ei jente

med ei kåpe

flakkende som en flamme tviholder i

skorsteinen

på et hus

se

huset er røsket opp fra bakken

både jenta og hjemmet

er svøpt i et stormkast

men hun fortsetter å

holde

gir ikke slipp

дім

на наївному

майже   дитячому   малюнку

великий-превеликий      вітер

здуває зі світу

усмішку

шапку

певність

шкіру

все летить шкереберть   

і тільки одна дівчинка   

в пальті розвіяному

роздмуханому як багаття

висить у повітрі тримаючися

обома руками вперто

за димар будинку

обоє вкорінені

вона і дім

або ні

якщо придивитися

дім і вона

вбрані у вихор

відірвані від землі

летять обоє

але вона не відпускає рук

вона все одно

продовжує триматися

ikke lat som om

ikke lat som om dette er hjemmet ditt ikke

oppfør deg som om dette er ditt land ikke tenk

på deg selv som en skapning med fast grunn

under føttene

temmet   til   å   høre   til

tenk i stedet på deg selv

som den tredje siden av arket den

ensomste kanten

naken løvtynn ordløs bare sin egen den

som lett smykker fingeren din med et

smertefullt smalt kutt

tenk   på   deg   selv   som   en   båt

som   går   mellom   breddene –

den ene og den andre

sover   enten   her   eller   der

flakser i søvne som en fugl

men hører ikke til på noen av sidene tilhører bare

vannet strømmende skiftende hver dag ukjent

hver dag ulikt

tenk på deg selv som skumringen som

står med ett ansikt mot dagen ett ansikt

mot natta

не прикидайся

не прикидайся що це твій дім

не вдавай що це твоя країна

не думай про себе як про істоту вкорінену

одомашнену десь належну

істоту що твердо стоїть ногами

на твердому ґрунті

думай про себе натомість

як про третій бік сторінки

її найодинокішу грань

голу тонку безслівну — саму свою

що запросто прикрасить пальця

болючим тонким порізом

думай про себе як про річкову переправу

човен що курсує між берегами — одним і другим

спить на одному з двох берегів щоночі

скидаючись уві сні неспокійно як птаха

однак насправді жодному берегу не належить

лише воді — бігливій мінливій

щодня інакшій щодня незнайомій

думай про себе як про сутінь

яка стоїть дволика

і в день і в ніч одночасно обернена

проте жодним із лиць своїх

ані на день ані на ніч

не подібна

думай про себе як про роздоріжжя

що належить обом дорогам

і жодній водночас

місце спотикання вагання

вдихання повітря що пахне

ще поки всіма можливими майбутніми одночасно

думай про себе як про той

пойнятий надвечірнім сяєвом просвіт

між певних двох дерев

пройшовши крізь який

подорожній раптом опиниться

в геть інакшому лісі

lys

takk lys du

som er

så   flyktig   klangfull

enkel som en pinne

kastet ut i vannet

du kommer ubedt inn

sildrer strømmer sprer deg sprenger

gnistrer glitrer

galer gryr

du har ikke navn og trenger det ikke bare

ditt vesen: å være lys

du har ikke kropp og trenger det ikke du har

tusen armer som kan klemme tusen

skinnende tenner som kan le du har ikke

stemme men den

hvite formiddagssangen din kan jeg utenat jeg kan

den gylne ettermiddagssangen din og den blå

skumringssangen

lys takk for at du skinner går

naken på taket

legger deg dovent i vinduskarmen med

solbrune albuer og sier:

hei hei

se hvor mye verden det finnes hvor

mye verden det finnes i lys

hvor mye verden det finnes i mørke hvordan de

leker gjemsel vær ikke redd

світло

світло дякую тобі за

тебе таке минуще дзвінке

просте як палиця

вкинута у воду за те

що входиш усюди непроханим що

сієшся цідишся течеш вибухаєш

кришишся крешеш струмениш

б’єш фонтаном із півнячого горла ранку

імені не маєш і не потребуєш

тільки сутність свою маєш: бути світлом

тіла не маєш і не потребуєш тільки

маєш тисячу рук обіймати

тисячу блискучих зубів сміятися

голосу не маєш але пісню

твою білу полудневу знаю напам’ять

знаю пісню твою надвечірню золоту

знаю сутеневу твою пісню блакитну

дякую тобі світло за те що світиш

за те що ходиш голе дахами

за те що лягаєш ліниво на підвіконня

своїми засмаглими ліктями кажеш мені агов

агов скільки довкола світу дивися

скільки довкола світу у світлі

і скільки світу у темені

і як вони двоє граються в хованки не бійся

сьогодні я тебе полишу

але завтра знову прийду

завтра я любитиму знову

кожен твій обвітрений палець

кожну зморшку в кутиках твоїх очей

твої нашорошені плечі й короткі пташині вії

і коли завтра я навідаю тебе ранком

то прослизнувши крізь вікно до кімнати

зніму свої черевики й довго

скрадатимуся до твого ліжка нечутно босоніж

аби тебе не розбудити

Forfatternes klimaaksjon takker Iryna Shuvalova, gjendikterne Marte Huke og Iryna Sabor, samt Aschehoug forlag for tillatelsen til å publisere diktene fra Ingen planer om å bli.

Iryna Shuvalova (f. 1986) er poet, oversetter og akademiker fra Kyiv. Hun har en MA i Comparative Literature fra Dartmouth College (2014) og en doktorgrad Slaviske studier fra University of Cambridge (2020). Iryna har skrevet fem poesibøker: Ran, Os, Az, og de tospråklige Pray to the Empty Wells, og Stoneorchardwoods. Poesien hennes har blitt blitt gitt ut flere antologier, i både Ukraina og ellers, på hele ni ulike språk, inkludert i Modern Poetry in Translation, International Poetry Review, Podium Literature, Radar.

Photo: Olga Zakrevska

Tidligere utgitt hos Forfatternes klimaaksjon:
Triptyk om det store vannet / great water triptych / Translated by ariel rosé & Uilleam Blacker
“I pretend death doesn’t exist.”

Diktsamlingen finner du her