VOLEVYIAVLENNIA / Andrii Golosko

Photo: Yaroslav Golosko

You can read the English translation below:

Оригінали віршів українською — нижче на цій сторінці.

VOLEVYIAVLENNIA*

to cogitate a will

to release a cogitation

by the meanders of transfiguration

by a few more lights
the eyes strike and
the lungs wheeze
already inhabited
snow-laden cold
but both the cold itself and
the blinkered blowing of war
elusively thrown
falls right in your head

you, not the walls of your house
you, not your yard
you, not your shop
you, not your neighbors
you, not your lover
you, not your ancestors and not your children
you, not a root and not a soil
you, not the space your body moves through
you, not your body
you, not your fear or courage
you, not a set of beliefs, conceptions and creeds
you, not a sum of genetics

you, essence and life
you, free indeterminateness
you, effluence into transcendence
you, a gaze at what can become gazes

you love since love itself loves through you
you believe since faith itself believes through you
you release your will and you will since you become the home of the will
your life can be ceased, but
you cannot be conquered

(dedication)

like a promise transports a will through time
you are prolonging the dream
through the awakening you see
yet uncontrolled thought-forms
driven by thirst to the lake that fills and empties like a being
i know you are among them too
fading away and disappearing under the dictates of consciousness
[amidst these wind and sun
all that is lost still has the existence]
from the blunted bone of chronology
war is cutting new days

(to the defenders of azovstal)

no food
no heat
no light
no medicines
no ammunition
no connection
no silence
no sleep
no home
no chances

amidst the night devastated to the water
thoughtful of the fallen in the battles
as an ultimatum future throws a gangway
which must be stepped on without a baggage
the gangway a step from which the inscription is left:
«the speculative acceptance of death isn’t the preparedness to die
but the preparedness to raise the question of death»

the day before the invasion – the day of silence
proto-experience of an unimaginable before the appearance
a thing of the alien nature
describable in acts of homotopy
the will of breakdown visibles and decease knowables
secretly among us

«ruin comes twice and leaves only once».

the apocryphal fragment of text imagined as an artifact, an archeological finding, survived under the remains of civilization to be read in different languages:

sumerian (𒅴𒂠)
khmer (ភាសាខ្មែរ)
aramaic (ܠܫܢܐ ܐܪܡܝܐ)
nahuatl (nāhuatl)
…
chuvash (чӑваш чӗлхи)
tatar (татарча)
bashkir (башҡорт теле)
buryat (buryaad khelen)
sakhalin (sakha tyla)
chechen (noxçiyn mott)
and others..

among which one can recognize one’s own. a lingering, meditative reading, thought and its re-design into the language measurement. for reasons that have not yet been clarified, now you are standing in the shadows of the walls and smelling the ruin like your own breath smell. and all of this must transmit some kind of truth. the truth that reveals itself only in the ultimate, against the compulsions of destruction, set without the expectation of the slightest response. but in response to these compulsions, there is no acquiescence! but the irreconcilable dispute of syntagms, and spirited by it volition which postulates:

if
nuclear language is directed to nature
and all living beings
then will is directed
to everything alive and lifeless
to time and timelessness
to the intelligible and the unintelligible
to emptiness and potentia
to logos and soul
with which a parity
position of unity is asserted

like that time still being a boy, a strange enlightenment
called a decade after the renunciation
«i feel the air of other planets»
george wrote and schoenberg repeated

i call this air, and betweentimes it invisibly becomes my voice

the omnidirectional ability of freedom and action under the threat of annihilation —
this is how a will in Ukraine is formulated today.
where? how far can it reach? how long can it hold its ground?
as far as the survival threshold? as far as the victory in the war? as far as the reconstruction of the destroyed?
as far as the building of a post-war world? all this is not enough.
the fulfilled will is a short-willingness.
the will, aimed at humanity and held by incompleteness perhaps reaches the place where carcer of the measure is unlocked.

Translated by Oleh Bohun

//

помислити волю

поволити мисль

меандрами преображення

кількома ще світлами разить
очі хрипить у легенях
вже заселений
захаращений снігом холод
але і він і
зашорений подув війни
невловимим кидком
летять тобі в голову

ти, не стіни твого дому
ти, не твоє подвір‘я
ти, не твій магазин
ти, не твої сусіди
ти, не твоя кохана
ти, не твої пращури і не твої діти
ти, не корінь і не ґрунт
ти, не простір, яким пересувається твоє тіло
ти, не твоє тіло
ти, не твій страх чи хоробрість
ти, не набір переконань, уявлень і вірувань
ти, не генетична сума

ти, суть і життя
ти, вільна невизначальність
ти, витік у трансцендентність
ти, погляд на те, що може ставати поглядами

ти любиш, тому, що любов любить крізь тебе
ти віриш, тому, що віра вірить крізь тебе
ти волиш і волієш, тому, що стаєш домівкою волі
твоє життя можна припинити, але
завоювати тебе неможливо

(присвята)

як обіцянка протягує волю крізь час
протягуєш сон
крізь пробудження видно ще
безконтрольні мислеформи
зігнані спрагою до озера що наповнюється і порожніє як єство
я знаю серед них і ти
марнієш та зникаєш під диктатом свідомості
[серед вітру й сонця цього
все втрачене ще має істоту]
з затупленої кістки хронології
нарізає нових днів війна

(захисникам азовсталі)

без їжі
без тепла
без світла
без ліків
без боєкомплекту
без зв‘язку
без тиші
без сну
без дому
без шансів

серед розореної до води ночі
повної думок за загиблими в боях
майбутнє ультимативно викидає трап
на який потрібно ступати без багажу
трап поряд якого залишено напис:
«умоглядне прийняття смерті не є готовністю смерті
а лише готовністю постановки питання про смерть»

день перед вторгненням — день тиші
протодосвід неуявного перед з‘явою
річ чужинної природи
описувальної в актах гомотопії
воля зриву зримого і згону знаного
потай посеред нас

«руїна приходить двічі а відходить лише раз».

апокрифічний уривок тексту, уявлений як артефакт, знахідка археології, вціліла під рештками цивілізації
для зчитування різними мовами:

шумерською (𒅴𒂠)
кхмерською (ភាសាខ្មែរ)
арамейською (ܠܫܢܐ ܐܪܡܝܐ)
науáтлем (nāhuatl)
…
чуваською (чӑваш чӗлхи)
татарською (татарча)
башкирською (башҡорт теле)
бурятською (буряад хэлэн)
сахатською (саха́ ты́ла)
чеченською (noxçiyn mott)
й іншими..

серед яких можна впізнати власну. тягуче, медитативне прочитування, думка і її повторне проєктування у мовомірність. для поки ще нез‘ясованих причин тепер вже ти, стоїш в примарності стін і відчуваєш руїну, ніби власний запах з рота. і все це повинно повідомляти якусь правду. правду, що виявляється лише в граничності, супроти примусів знищення, поставлених без сподівання найменшої відповіді. але у відповідь цим примусам не чутно мовчанки! лиш непримиренний спір синтагм і волевияв, одухотворений ним ж, що постулює:

якщо
ядерна мова звернена до природи
і всього живого
то воля звернена
до всього живого і неживого
до часів і позачасся
до мислимого і немислимого
до пустоти і потенції
до логосу і душі
з якими утверджується паритетна
позиція єдності

як і тоді ще хлопцем — дивне осяяння
назване десятиліття потому зреченням
«я відчуваю повітря інших планет»
писав ґеорґе а повторював шенберґ

я ж кличу це повітря і часом воно незримо стає моїм голосом

всюдинаправлена спроможність свободи і дії під загрозою знищення —
так сьогодні формулюється воля в україні.
куди? як далеко вона може сягнути? як довго може утримуватись?
до межі виживання? до перемоги у війні? до відбудови зруйнованого?
до побудови післявоєнного світу? всього цього замало.
реалізована воля — коротковоління.
воля націлена на людство і утримувана незавершеністю
можливо досягає місця де відмикається карцер міри.

///

* VOLEVYIAVLENNIA [ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ] — hardly translatable compound noun, composed of two lexemes:

Volia [Воля] (ukr.) — will; freewill; freedom; volition; desire, etc. A fundamental worldview concept, principle and value, applied by Ukrainians in both collective and individual identity. The root «Vol» itself appears in dozens of Ukrainian words, phrases and meanings;

Vyiavlennia [Виявлення] (ukr.) — manifestation; detection.

In the original sense, Volevyiavlennia simultaneously means will-freedom manifestation and will-freedom detection.

//

Andrii Golosko (1991), lives in Lviv & Warsaw. Traveling. Contact: andrii.golosko@gmail.com

Oleh Bohun (*1995 in Khmel’nyts’kyi, Ukraine) is a poet and translator, based in Lviv. Currently, Oleh Bohun is the Assistant Editor of NWCC.

/

AD FONTES: MILJØKOLLAPS, KRIG OG LITTERÆRE LESNINGER

Forfatternes klimaaksjon har samlet et knippe ukrainske, tyske og norske essayister som i ukene fremover vil reflektere over det voldsomme sammenfallet av naturhistoriske og sivilisatoriske kriser. Hvordan kan forfatterne og litteraturen bidra til å veilede oss i denne utrydningstruede jungelen av muligheter og steile krav til handling?

Published with funding from the Fritt Ord Foundation and Bergesenstiftelsen.